Історія кавової сфери дуже цікава і довга. І є в ній питання, на які ми ніколи не знайдемо відповіді. Так, наприклад, ми ніколи не дізнаємось, коли з’явився перший у світі ростер. Адже він, скоріше за все, був природним етапом еволюції кухонного обладнання.

Популярним варіантом у давні часи були різні кам’яні горщики та глиняні чашки, які встановлювались на розпеченому вугіллі або ж на відкритому вогнищі, а зерна періодично перемішувались для досягнення рівномірного обсмаження. Безумовно, своєї мети вони досягали, але, на жаль, часто поверхня зерна підгоряла, його а середина залишалась сирою.

Вважається, що перший спеціалізований ростер з’явився в Персії на початку XV століття. Він мав вигляд великої перфорованої ложки і призначався для використання на відкритому вогнищі або жаровні. На такому ростері можна було обсмажити лише невелику кількість кавового зерна. Наявність отворів свідчить про те, що вже тоді люди розуміли важливість конвекції та гарного обдуву для кращого обсмаження кави. Згодом почали з’являтися різні варіації цього ростера, вони ставали більше і нагадували вже величезного павука, який сидить на розпеченому вугіллі.

Увігнута форма ранніх «ложок» для обсмаження вказує на те, що люди розуміли, що для більш рівномірного обсмаження зерна його треба перемішувати. Протягом XVI ст. продовжувалися спроби удосконалити ростер. Результатом цих експериментів став турецький винахід – сковорідка для обсмаження з довгою ручкою, щільною кришкою і спеціальною лопаткою для перемішування кави.

Але першим справжнім проривом стали циліндричні ростери, які були зконструйовані вТуреччині в середині XVII ст. Ці ростери являли собою герметичні металічні циліндри з олова або лудженої міді, які вручну обертались над вогнищем, що дозволяло достатньо рівномірно перемішувати зерна. На той час це був найкращий спосіб обсмаження, який максимально зберігав смак і аромат кави, тому що циліндричні жаровні на відміну від більш ранніх дозволяли безперервно перемішувати каву, а також захищати її від відкритого вогню. Вже до 1660 року циліндричні жаровні з’явилися у Лондоні. Одним з таких передових винаходів була «бляшана машина Елфорда», яка не потребувала ручної праці (раніше для перемішування зерна залучали хлопчиків).

Подібна технологія обсмаження була поширена і в Голландії. Про це свідчать слова Хамфрі Броадбента, лондонського бариста (1722 р.):

«Я впевнений, що найкраще обсмажувати каву у залізному посуді з великою кількістю отворів, який закріплений на рожен над вогнем, постійно її перемішуючи, щоб вона не згоріла. Для охолодження розсипте її на якій-небудь олов’яній чи залізній тарілці «доки жар високої температури не зникне». Я рекомендував би кожній родині обсмажувати каву самостійно, щоб бути застрахованими від неякісного готового обсмаженого зерна або ж різних обманів для збільшення ваги, які шкідливі для майбутнього напою. Більшість знатних осіб Голландії обсмажують каву самостійно».

Цей голландський «залізний посуд», який згадує Броадбент, вважається першим зразком ростера широкого вжитку для домашнього обсмаження кави. Як і винахід Елфорда, він являє собою циліндричну посудину приблизно 20 сантиметрів у довжину, але зі спеціальною засувкою, через яку всередину засипалось зерно. Уся конструкція підвішувалась над вогнищем і переверталась за допомогою дерев’яної ручки, тим самим забезпечуючи відносно рівномірне обсмаження.

Пізніше цей тип ростерів став прототипом для більш габаритних окремо поставлених обладнань, які мали металічні клапани, що дозволяли утримувати тепло всередині. Їх в основному встановлювали й використовували вже не вдома, а у кав’ярнях.

Саме з цих винаходів і розпочалася справжня історія спеціалізованих (професійних) ростерів.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *